Я не знаю, як мати повинна пережити свою дитину
Не знаю, де взяти сили жити далі, коли твого сина більше немає
Не знаю, як змусити серце змиритися з тим, і з чим воно ніколи не змириться
Я тільки знаю, інах лише холод і сіра пітьма
Без тебе я зламана гілка калини
Я часто у снах тебе міцно тримаю
А ранок безжально вертає назад
У сні я тебе ще живого зустрічаю
Та серце не може цю правду прийнять
Сину, як же без тебе, мій сину
Я живу, та душа не живе
Я щодня проклинаю годину,
Що забрала навіки тебе
Боже, чом ти покликав так рано
Мого сина у вічні світи
Не знаю, де взяти сили жити далі, коли твого сина більше немає
Не знаю, як змусити серце змиритися з тим, і з чим воно ніколи не змириться
Я тільки знаю, інах лише холод і сіра пітьма
Без тебе я зламана гілка калини
Я часто у снах тебе міцно тримаю
А ранок безжально вертає назад
У сні я тебе ще живого зустрічаю
Та серце не може цю правду прийнять
Сину, як же без тебе, мій сину
Я живу, та душа не живе
Я щодня проклинаю годину,
Що забрала навіки тебе
Боже, чом ти покликав так рано
Мого сина у вічні світи