Феніксом

Я падала, я віру втрачала,
Безмовно у небо кричала.
Я йшла у пітьмі між роками,
Збирала себе своїми руками.
Я рани свої сама лікувала,
І світло у темряві вперто шукала.
Я феніксом з попелу встала,
Себе відродила з вогню,
І крила сильнішими стали,
Душа одягнула броню,
І знову живу та кохаю.
І там, де шуміли негоди,
Де земні правили води,